Назва жанру «опера» походить до латинського «опус» або «робота». Словосполучення «мильна опера» вперше з'явилося в 1939 році в якості знущального назви для денних розважальних радіопередач, які спонсорувалися виробниками мила.

Коли сумно відома співачка сопрано Франческа Куццоні відмовилася співати арію «Falsa imagine» з опери «Оттон» Генделя, автор схопив її за талію і присягнувся викинути її з вікна, якщо вона не погодиться.

У XVIII столітті в «opera seria» (серйозна опера), головним співакам доводилося стояти у третій балетної позиції, із зігнутими дугою колінами і зведеними разом п'ятами. Одна з кісточок в цьому положенні повинна була знаходитися злегка попереду іншої. Вони знаходилися в цій позиції до кінця пісні.

Протягом 17 століття, жінкам не дозволялося співати на сцені, навіть в хорі. Партії сопрано, мецо і альт виконувалися кастратами. Першим з великих кастратів (castrati) був Бальдассаре Феррі (1610-1680). Він був настільки знаменитий, що люди зустрічали його за три кілометри від міста і заповнювали його екіпаж квітами.

Вигадники опери іноді наймали групу людей для підтримки власних творів або для подвергания обструкції робіт своїх конкурентів. Ця група називалася «клака» і була цілком звичайною на європейських оперних спектаклях.